Онлайн виставки До Дня місцевого самоврядування

До Дня місцевого самоврядування, яке відзначається щорічно 7 грудня, Державним архівомХмельницької областіпідготовлено документальну виставку „З історії місцевого самоврядування на Поділлі (XІV– поч. XXст.)”.

Виявлені документи, висвітлюють складний історичний шлях, що пройшли органи місцевого самоврядування на території Поділля та вплив на них східної та західної політичних культур.

З нагоди професійного свята колектив Державного архіву Хмельницької області висловлюєвдячність усім працівникам органів місцевого самоврядування за сумлінну і самовіддану працю, за високий професіоналізм, компетентність,відповідальність, активну громадську позицію. Нехай професійність, досвід, творче ставлення до виконання обов’язків сприяють розбудові тарозвитку нашого рідного краю – Хмельниччини.

 

Довідково. Місцеве самоврядування на території Поділля в її сучасних територіальних вимірах пройшло складний та суперечливий історичний шлях, зазнаючи протягом століть впливу східної та західної політичних культур.

Цей інститут у сучасному розумінні склався у світовій практиці на межі ХУІІІ-ХІХ ст., коли абсолютні монархії трансформувались у демократичні, правові держави. Боротьба за утвердження місцевого самоврядування, вільного від феодально-чиновницького свавілля, була однією з причин суспільних рухів. Його Ідеї протиставлялись феодальній державі, становому патріархально-общинному (сільському) і корпоративно-цеховому (міському) самоврядуванню. Проте деякі елементи станового самоврядування у демократичних державах збереглися і до наших днів (громада, статути міст тощо), наповнившись новим правовим змістом.

У Київській Русі на рівні регіону елементи самоврядування знаходили свій вияв у вічевій демократії. Для вічової організації управління характерним був розподіл повноважень між князем та вільним населенням регіону. Зокрема, віча відали питаннями війни і миру, укладення угод, організації війська, закликали або виганяли князя, брали участь у формуванні адміністративних та судових органів.

Суб'єктом міського самоврядування виступали міські громади, які користувались значною адміністративною, господарською і судовою автономією. Найважливіші питання міського життя вирішували міські віча, а для розгляду поточних справ з числа вільних городян обирався війт та інші посадові особи міського самоврядування. Економічну основу місцевого самоврядування становила міська корпоративна власність, у тому числі й на землю. Міська громада самостійно встановлювала правила господарювання, міські податки, платежі та інші повинності.

Суб'єктом сільського самоврядування виступала сільська (сусідська) громада – верв, яка об'єднувала жителів кількох сусідніх сіл, мала землю корпоративної власності, представляла своїх громадян у відносинах з Іншими громадами, феодалами, державною владою. Отже, верві були носіями громадівського самоврядування.

Після входження українських земель до складу Великого Князівства Литовського елементи місцевого самоврядування, особливо у містах та містечках, отримали подальший розвиток у формі війтівства. У цей час виникає складна система взаємовідносин між центральною владою, власниками міст та міськими громадами, яка була зумовлена статусом міста.

Так, у великокнязівських містах поряд з органами міського самоврядування функціонувала старостинська адміністрація – міський орган державної влади, очолюваний старостою, який призначався центральною владою. Війтів обирали на міських вічах (у документах це "громада", "копа", "купа"). Юридично оформлено міське самоврядування у формі війтівства у Литовських статутах 1529, 1566, 1688 років, якими були узаконені міські віча.

У містах, що перебували у приватній або церковній власності, функціонувала замкова адміністрація, очолювана призначеним власником намісником, урядником, тіуном тощо. Вона відала справами замку центральної частини міста та приписаними до нього селянами з навколишніх сіл, а також питаннями оборони, збирала податки на користь власника міста, під керівництвом намісника вела міжусобні війни. Компетенція війта як керівника міської громади і намісника як керівника адміністрації розмежовувалися. У той же час війт залежав від замкової адміністрації, хоча його повноваження були досить значними.

 

Магдебурзьке право

Важливе значення для подальшого розвитку місцевого самоврядування в Україні мало магдебурзьке право, що поширилось на українські міста із середини. XIV ст. Міське населення звільнялось від юрисдикції урядової адміністрації (феодалів, воєвод, намісників, Ін.) й місту надавалась можливість самоврядування на корпоративній основі.

 

Запроваджувались власні органи міського самоврядування — магістрати у складі ради та лави. Сільське самоврядування ґрунтувалося на німецькому і волоському (угорському і молдавському) праві, але в дещо спрощеній формі.

                                                                                

З журналу засідання Ушицького магістрату за 1796 р.

Держархів Хмельницької області. Ф.27. Оп.1. Спр.1 Арк. 64

                                                                                                                                                                                                   

                                                                                                                                                           Із протоколів засідання Ушицького магістрату за 1820 р.

                                                                                                                                                    Держархів Хмельницької області. Ф.27. Оп.1. Спр.1 Арк. 93-94.

 

Місцеве самоврядування на українських землях у складі Російської імперії

У 1764 році ліквідується гетьманство та скасовується полково-сотенний устрій України. 21 квітня 1785 року Катериною II були створені нові станові органи міського самоврядування - міські думи і процес уніфікації форм міського самоврядування в Україні за російським зразком було фактично завершено, хоча формально магдебурзьке право було скасовано Миколою I. Внаслідок муніципальної реформи Катериною II в Україні були запроваджені нові установи міського самоврядування.

Після видання Катериною II у 1785 р. "жалованой грамоты на права и выгоды городам Российской империи" на Лівобережній та Слобідській Україні були створені нові станові органи місцевого самоврядування (міські думи). Це означало уніфікацію форм організації суспільного життя в Україні за російським зразком. Посилення русифікації та ослаблення процесу європеїзації місцевого самоврядування в України, що відбувалися паралельно, особливо помітні після занепаду 30-річного існування Козацької держави.

В Україні формуються загальноімперські органи місцевого самоврядування, запроваджується станове самоврядування для державних та вільних селян у формі сільського товариства у 1838 р. із 1861 р. поширюється на всіх селян. Сільське товариство (сільська громада) мало корпоративну власність, у т.ч. на землю. Найважливіші питання сільського товариства вирішував сільський схід, а поточні справи - обраний на сході сільський голова та призначений сільський писар.                                                                           

 

                                                                            

Із протоколів засідання Проскурівської міської думи за 1863 р.                                                                  Справа про доповідь Проскурівської міської думи 1877 р. стосовно складення метричних записів жителів міста.

Держархів Хмельницької області. Ф.54. Оп.1. Спр.50 Арк. 1.                                                            Держархів Хмельницької області. Ф.54. Оп.1. Спр.2 Арк. 34.

 

Значний вплив на суспільне життя України мала проведена Олександром ІІ1864 р. земська реформа. Засновувалися земські установи як органи регіонального самоврядування. Введення в дію в 1864 р. "Положення про земські установи" здійснювали тимчасові волосні комісії, що складалися з представника дворянства, міського голови, чиновників від палати державного майна І від контори удільних селян.

До відання земських установ належало:

• утримання доріг, мостів, перевезень:

• винаймання будівель для станових приставів, судових слідчих;

• утримання канцелярій посередницьких комісій;

• утримання місцевих установ з селянських справ;

• утримання статистичних комітетів;

• розвиток торгівлі і промислу.

 

Система місцевого та регіонального самоврядування в дореформений період не була однорідна, дещо віддалена від приписів закону і потребувала реорганізації.

 

                                                                            

Доповідь Подільської губернської земської управи по земським справам від 28 березня 1905 р.

Держархів Хмельницької області. Ф.233. Оп.1. Спр.8 Арк. 2-2 зв.

 

                                                                                

Звернення в Кам’янецьку міську думу про планування забудови на Польських фільварках

Держархів Хмельницької області. Ф.132. Оп.1. Спр.235 Арк. 2-2 зв.

 

Книга запису купчих між міщанами

Держархів Хмельницької області. Ф.246. Оп.1. Спр.205 Арк. 2-2 зв.

 

Місцеве самоврядування в добу Української революції (1917-1921 рр.)

З проголошенням незалежної Української Народної Республіки здійснено спробу реформувати місцеве самоврядування. За ініціативою Центральної Ради проводились губернські та повітові національні з'їзди, які вирішували справи своєї компетенції політичного характеру, брали участь у національно-визвольному русі. У 1917 р. в Україні відбулося ряд виборчих кампаній, починаючи з міських виборів за постановою Тимчасового уряду від 15 квітня 1917 р. Українські партії прагнули у виборах за пропорційною системою зайняти міцні позиції в думах, забезпечивши підтримку діям УЦР на місцях. У ряді міст за Ініціативою української губернської ради створювали "українські демократичні блоки".

 

Карта Подільської губернії із зазначенням повітів та волостей 1917-1921 рр.

Держархів Хмельницької області. Ф.233. Оп.2. Спр.9 Арк.8.

 

Інформація про зміни в штатах працівників шкіл Летичівського повіту

Держархів Хмельницької області. Ф.233. Оп.2. Спр.9 Арк.76.

 

У II Універсалі Центральної Ради від 20 листопада 1917 р. оголошувалось про "вжиття всіх заходів до закріплення й поширення прав місцевого самоврядування, що є органами найвищої адміністративної влади на місцях". Зберігаючи земську систему самоврядування, IV Універсал 1918 р. запровадив ще й Ради робітничо-селянських і солдатських депутатів. За Конституцією УНР 1918 р. конституційний лад України мав базуватись на засадах децентралізації: землям, волостям і громадам надавалися права широкого самоврядування (ст. 5). організаційної самостійності місцевого самоврядування (ст. 26)71. Проте ці конституційні положення не були реалізовані.

З 29 квітня 1918 р. Українську Державу очолював гетьман П. Скоропадський, Його "Грамота до всього українського народу". "Закони про тимчасовий державний устрій України" визначали основні засади влади. Проблеми місцевої адміністрації вони практично не регламентували і один абзац "Грамоти", яким населення повідомлялося про розпуск Центральної Ради та всіх її органів, давав підстави до висновку, що це стосується і сформованих в УНР місцевих органів.

За наказом міністра внутрішніх справ Ф. Лизогуба комісари були усунуті зі своїх посад і їх місце посіли так звані старости, які й очолили місцеву адміністрацію. У своїй діяльності вони керувались "Тимчасовим на час війни положенням про губернських та повітових комісарів".

У сфері нормотворчості старости мали право видавати постанови у межах їх компетенції, припиняти дію розпоряджень місцевих державних органів і самоврядування, якщо вони суперечили чинному законодавству. Поступово до компетенції губернських та повітових старост віднесено всю повноту влади на місцях. Було видано закон про Державну варту (міліцію), яка підпорядковувалась безпосередньо старостам. Так, на рівні губернії почав функціонувати "помічник-інспектор Державної варти", нарівні повіту "начальник повітової Державної варти". Це свідчило, що нова влада, взявши на озброєння повчальний досвід ЦР, прагне йти шляхом створення "сильної" місцевої адміністрації.

Директорія як правонаступник УНР відновила дію багатьох актів Центральної Ради. Конгрес Трудового народу України у формі декларації 1919р. ухвалив "тимчасову Конституцію УНР", проголошуючи таку модель місцевого самоврядування:"... мають бути скликані нові органи влади на місцях, а до того місцева влада належить комісарам, які повинні працювати в контакті і під контролем місцевих трудових рад, обраних пропорційно від селян і робітників". Було запропоновано і Закон "Про місцеві конгреси і ради трудового народу", де визначалося положення про місцеві органи влади і їх повноваження. Але за короткий час існування УНР це лише спроби створити такі місцеві органи влади, вони не набули великого досвіду з вирішення місцевих справ.

Після поразки Української революції 1917 -1921 років, радянська влада розпочала процеси щодо створення власної адміністративної вертикалі.

 

Список шкіл, по яких Подільська земська управа просить зменшити терміни навчання

 

Держархів Хмельницької області. Ф.233. Оп.2. Спр.9 Арк.82-83.