Українська історія

Українська історія неодноразово переписувалася російськими істориками, але архівні документи свідчать про інше. Зокрема, українська мова − це одвічна мова нашого Українського народу. Національні меншини на території України ніколи не зазнавали утисків та вільно спілкувалися та навчалися рідною мовою.

До прикладу політика лідерів Української революції була спрямована на консолідацію суспільства. Вони намагалися врахувати вимоги політичних партій та суспільні очікування. В цей період було надано статус українській мові, історії та культурі. Так, 1 січня 1919 року було ухвалено закон про державну мову в УНР.

2022-03-07

Українська державність очима Івана Огієнка

Найтяжчий сум — то сум за волю,

Коли криваво серце плаче,

Коли душа вмирає з болю,

І слово губиться гаряче.

,,Сьогодні, коли всі свідомі українські сили мусимо скупчити для здобуття щастя нашому Народові, мусять наші поети взяти в цьому найвидатнішу роль. Нехай власне вони вогненним своїм словом запалять нам народного духа, освітять нашу путь грядущу й повернуть народ до кращої долі”.

Ці рядки належить всесвітньо відомому українцю Івану Івановичу Огієнку (митрополиту Іларіону). Він повернув Україні вкрадену історію, дав змогу читати найголовнішу книгу життя – Євангеліє – рідною й зрозумілою мовою. Він належав до співзасновників Українського народного та Українського державного університетів у Києві, став фундатором та першим ректором Кам'янець-Подільського державного українського університету. Результати його діяльності вражаючі, хоча до певної міри, через об'єктивні причини і суб'єктивні фактори, не доведені до завершення.

Як міністр народної освіти УНР ухвалив для шкільного вжитку в усій Україні правила українського правопису, за яким мовою викладання в усіх школах України (початкових, середніх, вищих) мала стати українська мова, у школах національних меншин дозволялося користуватися рідною мовою, всі дипломи, свідоцтва та атестати мали видаватися виключно українською мовою, всі написи на бланках, штемпелях і печатках також мали бути замінені на українські.

Після від'їзду Директорії УНР з Кам'янця-Подільського в листопаді 1919 року, Іван Огієнко став головноуповноваженим уряду. Захоплення Кам'янця-Подільського більшовицькими військами (16 листопада 1920 року) змусило Огієнка емігрувати до Польщі.

Перебуваючи в еміграції Іван Огієнко заснував і редагував журнали „Рідна мова”, „Наша культура”, які сприяли популяризації української культури, виступали проти русифікаторської політики тогочасного керівництва Радянської України.

Митрополитом Іларіном було проголошено Акт об’єднання трьох українських автокефалій за кордоном.

Все своє свідоме життя Іван Огієнко рішуче засуджує політичне керівництво Союзу РСР з його „зматеріалізованою психологією”, утискування прав людини, зокрема свободи совісті, нищення пам'яток культури.

Довідково. Державний архів Хмельницької області зберігає інформацію про всесвітньо відомого українця. Зокрема, в архівних документах зберігається приватне листування та листування з державними та громадськими установами та організаціями.

2022-03-04

Мапа України Степана Рудницького за 1918 рік

Зануримось до витоків нашої історії та істинних кордонів нашої Величної України!!!

Після підписання Берестейського миру 1918 року було укладено й надруковано оглядову мапу України під назвою „Карта України”, яка відповідала умовам Берестейського мирного договору.

Мапа України Степана Рудницького за 1918 рік є унікальною по своїй суті. На ній нанесені кордони УНР станом на жовтень 1918 року. Тоді до української держави належали території Придністров’я, частина Білорусії –Берестейщина, Гомельщина. Територія України простягалась углиб Білорусії на 80-150 кілометрів, а також східна Слобожанщина (сучасна Курська і Воронежська області).

2022-03-03

Про Микиту Годованця

Актуально, як ніколи❗️❗️❗️

Журнал „Село” орган Кам’янець-Подільської губерніальної управи, що друкувався в роки Української революції 1917-1921 років публікував окрім різної інформації ‒ поезії, оповідання та дописи патріотично налаштованих поетів та письменників на підтримку української держави та армії.

В одному із номерів за 1918 рік надруковано поезію Микити Годованця „Нам потрібна перемога”. Дорогі українці! Ця перемога потрібна нам і сьогодні. Слава Україні!!! Героям Слава!!!

✔️Довідково. Микита Павлович Годованець український поет-байкар. Учителював (1919-1920 роках у Голосківській початковій школі), працював у редакціях газет «Червоний край» (Вінниця), «Радянська Волинь» (Житомир).

31 січня 1937 року Микиту Годованця було заарештовано і за постановою особливої наради при НКВС від 13 червня того ж року вислано на Колиму, де він пробув до 1947 року. Аж через десять років, 11 вересня 1957 року, дістав офіційну реабілітацію ‒ довідкою військового трибуналу Київського військового округу засвідчувалося, що постанову особливої наради від 13.07.1937 року "скасовано і справу припинено".

Після того оселившись у Кам'янці-Подільському, Микита Годованець віддався активній літературній роботі. Писав оригінальні байки, здійснював переклади і переспіви, вивчав досвід української класичної, російської, і загалом європейської байки, надавав практичну допомогу молодим байкарям, проводячи з ними в Кам'янці-Подільському творчі семінари. Помер 27 серпня 1974 року.

2022-03-02