Українська державність очима Івана Огієнка

Найтяжчий сум — то сум за волю,

Коли криваво серце плаче,

Коли душа вмирає з болю,

І слово губиться гаряче.

,,Сьогодні, коли всі свідомі українські сили мусимо скупчити для здобуття щастя нашому Народові, мусять наші поети взяти в цьому найвидатнішу роль. Нехай власне вони вогненним своїм словом запалять нам народного духа, освітять нашу путь грядущу й повернуть народ до кращої долі”.

Ці рядки належить всесвітньо відомому українцю Івану Івановичу Огієнку (митрополиту Іларіону). Він повернув Україні вкрадену історію, дав змогу читати найголовнішу книгу життя – Євангеліє – рідною й зрозумілою мовою. Він належав до співзасновників Українського народного та Українського державного університетів у Києві, став фундатором та першим ректором Кам'янець-Подільського державного українського університету. Результати його діяльності вражаючі, хоча до певної міри, через об'єктивні причини і суб'єктивні фактори, не доведені до завершення.

Як міністр народної освіти УНР ухвалив для шкільного вжитку в усій Україні правила українського правопису, за яким мовою викладання в усіх школах України (початкових, середніх, вищих) мала стати українська мова, у школах національних меншин дозволялося користуватися рідною мовою, всі дипломи, свідоцтва та атестати мали видаватися виключно українською мовою, всі написи на бланках, штемпелях і печатках також мали бути замінені на українські.

Після від'їзду Директорії УНР з Кам'янця-Подільського в листопаді 1919 року, Іван Огієнко став головноуповноваженим уряду. Захоплення Кам'янця-Подільського більшовицькими військами (16 листопада 1920 року) змусило Огієнка емігрувати до Польщі.

Перебуваючи в еміграції Іван Огієнко заснував і редагував журнали „Рідна мова”, „Наша культура”, які сприяли популяризації української культури, виступали проти русифікаторської політики тогочасного керівництва Радянської України.

Митрополитом Іларіном було проголошено Акт об’єднання трьох українських автокефалій за кордоном.

Все своє свідоме життя Іван Огієнко рішуче засуджує політичне керівництво Союзу РСР з його „зматеріалізованою психологією”, утискування прав людини, зокрема свободи совісті, нищення пам'яток культури.

Довідково. Державний архів Хмельницької області зберігає інформацію про всесвітньо відомого українця. Зокрема, в архівних документах зберігається приватне листування та листування з державними та громадськими установами та організаціями.

2022-03-04

Мапа України Степана Рудницького за 1918 рік

Зануримось до витоків нашої історії та істинних кордонів нашої Величної України!!!

Після підписання Берестейського миру 1918 року було укладено й надруковано оглядову мапу України під назвою „Карта України”, яка відповідала умовам Берестейського мирного договору.

Мапа України Степана Рудницького за 1918 рік є унікальною по своїй суті. На ній нанесені кордони УНР станом на жовтень 1918 року. Тоді до української держави належали території Придністров’я, частина Білорусії –Берестейщина, Гомельщина. Територія України простягалась углиб Білорусії на 80-150 кілометрів, а також східна Слобожанщина (сучасна Курська і Воронежська області).

2022-03-03

Про Микиту Годованця

Актуально, як ніколи❗️❗️❗️

Журнал „Село” орган Кам’янець-Подільської губерніальної управи, що друкувався в роки Української революції 1917-1921 років публікував окрім різної інформації ‒ поезії, оповідання та дописи патріотично налаштованих поетів та письменників на підтримку української держави та армії.

В одному із номерів за 1918 рік надруковано поезію Микити Годованця „Нам потрібна перемога”. Дорогі українці! Ця перемога потрібна нам і сьогодні. Слава Україні!!! Героям Слава!!!

✔️Довідково. Микита Павлович Годованець український поет-байкар. Учителював (1919-1920 роках у Голосківській початковій школі), працював у редакціях газет «Червоний край» (Вінниця), «Радянська Волинь» (Житомир).

31 січня 1937 року Микиту Годованця було заарештовано і за постановою особливої наради при НКВС від 13 червня того ж року вислано на Колиму, де він пробув до 1947 року. Аж через десять років, 11 вересня 1957 року, дістав офіційну реабілітацію ‒ довідкою військового трибуналу Київського військового округу засвідчувалося, що постанову особливої наради від 13.07.1937 року "скасовано і справу припинено".

Після того оселившись у Кам'янці-Подільському, Микита Годованець віддався активній літературній роботі. Писав оригінальні байки, здійснював переклади і переспіви, вивчав досвід української класичної, російської, і загалом європейської байки, надавав практичну допомогу молодим байкарям, проводячи з ними в Кам'янці-Подільському творчі семінари. Помер 27 серпня 1974 року.

2022-03-02

Про отамана Якова Орла-Гальчевського

В історії становлення української державності важливе місце посідає повстанський рух проти радянського режиму на початку 20-х років ХХ ст. Ті події сильно перегукуються з тією ситуацію, в якій сьогодні опинилася Україна після збройного вторгнення Росії.

Потужний сплеск селянського повстанського руху відбувся після закінчення радянсько-польської війни та остаточного закріплення більшовиків на українських теренах.

Щоб придушити повстанство в Україні, Москва залучала регулярні війська Червоної армії.

Одним з найвідоміших ватажків повстанців став отаман Яків Орел-Гальчевський. Під його керівництвом було створено найбоєздатніший повстанський загін на Поділлі. Його Подільська повстанська група мала понад сотню бійців, обˊєднаних у кілька загонів, які активно діяли у Летичівському, Літинському, Ушицькому та суміжних до них повітах. Всі дії повстанських загонів, що вели активну збройну боротьбу, видавались більшовиками як бандитські вилазки „недобитих петлюрівців та кулаків”.

Гальчевський продовжував збройну боротьбу з радянським режимом до 1925 р.

В архівах зберігаються звернення Якова Гальчевського до населення України, які є і актуальними і сьогодні.

📢📢📢ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ

Збройною силою, владою й підступом опанували нас закляті вороги Україною.

Почали забирати з нашого краю скарби, нищити наш добробут, знущатись над народом.

Бувше панське ярмо замінили ще гіршим ярмом комуністичним.

Серед нечуваної руїни опинилася Вкраїна. Край, що плинув молоком і медом, нині залитий сльозами й кров’ю.

На захист свого краю виступили ліпші сини наші. Вони склали повстанчі частини й чотири роки безперервно билися за волю України. Тяжка була боротьба повстанців з московськими окупантами, та Український народ не опустив рук. Він не зрікся надії здобути собі волю, а ще більше загартувався в цій боротьбі.

По окремих виступах повстанців в різних місцях України, почалася довга й уперта організація цілого Українського народу для одностайного збройного виступу проти чужих завойовників. Організація скінчилася.

Тепер ми вступили в останній і рішучий бій проти ворогів Рідного Краю.

Народним повстанням керує Головне Повстанче Командування, на чолі якого з наказу Головного Отамана С. Петлюри стою я.

Перед очима цілого Світу ми здаємо іспит і покажемо, що наймитами в чужинців вже ніколи не будемо.

Ми є окрема нація, чуємо в собі силу, в нас палає любов до свого краю і ненависть до ворогів його.

Ми переможемо.

Здобудемо в своїй хаті свою правду і силу і волю.

А волю свою висловить весь Український народ устами своїх делегатів, яких збере до Українських Установчих зборів. Установчі збори будуть скликані після того, як звільнимо цілу Україну. На цих Установчих зборах народні представники установлять, як нам жити і управляти надалі.

З моменту вигнання окупантів народ має право на здобутки революції.

Земля, яку добули селяни кров’ю під час революції, лишається у їх власності. Великим власникам земля повернена не буде.

Лишається 8 годинний робочий день.

Всяка агітація проти цих здобутків каратиметься Повстанчим судом. Влада в центрі під час боротьби належатиме Головному Повстанчому Командуванню. Всім громадянам по містах організувати зараз же народну владу.

Головне Повстанче Командування кличе всіх, громадян України до смертельного бою.

Хай в ці великі дні ніхто не ухиляється від визвольної боротьби.

Хай всі вийдуть на бій, все дадуть для бою.

Хай приватні хатні незгоди будуть забуті на час, щоби в єдиному напруженні скинути ненависне чуже ярмо.

Тисячі тисяч замучених синів України, зруйнований й поруганий край, вимагайте помсти. Хай гармати й коси, кулемети й серпи викують нашу волю.

Жива могутня Україна! Вставай та до ліпшої долі!

Командуючий Повстанчеського загоном Полковник Орел.

Повстанський загін.

Начальник штабу сотник Добровольський.

📢📢📢 ВІДОЗВА ДО ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ПОДІЛЛЯ

На наших очах витворюється доля нашого народу. Великий і тяжкий гріх бути байдужим глядачем страждань своєї неньки України, а ще тяжчий гріх принатуруватись до обставин: гинуть, як мухи в підвалах, в цупких кігтях чекістів. Гріх забувать за обов’язок інтелігентів і гнути шию перед міцними "міра сего" намагається проіхаться шляхом безоплатним посажиром в вагоні У.Н.Р.

Російські окупанти в своїй сліпім централістичнім комунізмі поруч європейськими комуністами перенищили більшу частину нашої інтелігенції, без якої нація губить свій колір і покірно ходить в ярмі чужинців. Нищиться інтелігенція без жалю й зараз – шо день тисяча нових жертв за провину і без провини Українській нарід мав і так мало інтелігенції, а зараз не менш – через наівність, невіру в себе, своі сили, свій нарід.

§2.

Настав час переплати з катами нашого народу. Доволі покори. Хто став на стражі інтересів народу – сміло вперед. Суворо наказую всім-інтелігентним силам приступити актівно до праці в повстанчим русі свого народу. Ми є авангард в боротьбі за право своего народу і кожного запитаєм, що він приніс в офіру рідному краю. Доволі розмов між чотирма стінами. Працюйте - хто словом, а хто зі зброєю в руках. Не падайте духом, боріться, доки не зборите. Є нації, які здобували свою волю століттями. Ідіть поміж народ зі словом правди, утіхи і надії. Хто чує в собі енергію і сприт, любіть пригоду і ризикуй життям, формуй отряд з кількох десятків люду і робись тим комаром Криловським, що замучев льва, царя звірів. Я і всі повстанські загони на Україні вимагаєм від вас максімума праці в цей час і покладаем на вас немало надії. Хто загине, тому вічна слава, бо він жив і боровся за долю пригноблення братів. Легко умирати, та й знать за що, і занадто важко умирать, не почувше вини в злодійських кігтях комуністів. Будьте обережні перед шпігами і зрадниками. Не потрібно бути наївними і вірить багато людям. Всі накази і повстанчу літературу передайте оден другому і засовуйте селянам.

Командуючий повстанчеськой ГРУПОЮ ПОДІЛЛЯ

О Т А М А Н О Р Е Л

НАЧАЛЬНИК ШТАБУ

П О Л К О В Н И К П О М С Т А - Л Ю Т И Й

📢📢📢 ЛИСТІВКА ,,ЗАПОВІДІ ПОВСТАНСЬКОЇ ВІЙНИ”

1. Народня війна є самою страшною для ворога. Великий вояка Наполеон сказав: я можу воювати з арміями, але не можу воювати з народом.

2. Нема сили, яка б перемогла народ. Необхідно тільки, щоб боротьбою керував єдиний центральний штаб через підлеглі йому штаби на місцях.

3. Ні перемір’я, ні миру у народної війни не буває і бути не може.

4. Народна війна вимагає, щоб народ знав своїх вождів і вірив їм.

5. В народної війни мусить панувати сувора дисципліна, всі накази з верху мусять виконуватись негайно і непохитно. Коли наказ виконано а другого не прислано, ніхто не має права хоча б на одну хвилину залишитись без діла. Шукать ворога і нищить його. Хто знає, що є незнищенний ворог, хоча б далеко і не йде добивати його негайно, сам є ворог народу і самого себе. Згине сам і других погубить.

6. В народної війни всі вояки: і чоловіки, і жінки, і діти – для ворога однаково страшні і козак, котрий б’є з гармати, і жінка котра гонила ворога в тилу, і пастухи, котрі в’язкою сухого буряну чи ріща спалят місток, по якому переїзжають, або переходять ворожі сили.

7. В народній війні не потрібно багато зброї. Необхідно мати розум і воювати можна. Спалить місток, зруйнувати залізницю, порвати дроти телеграфні, та телефонні, а коли потрібно, то з стовпами вирвати і перев’язувати шляхи для ворожої кінноти вірьовками, або дротом, або посипати шляхи битим шклом, чи просто вставити боронами. Захопити, або запалити склади ворога. Несподівано зробити нальот на ворожі обози; сховатись з підводами, показати ворогові дорогу не туди, куди йому потрібно, розказати своїм, де ворог – все це зробити – і без зброї можливо.

8. Ні на одну хвилину не можна забувати про зв’язок з сусідами і з вищим штабом; від зв’язку залежить перемога. Нищить зв’язок в тилу ворога. І наладжувати його в себе – ось що повинен робити той, ще любить свій народ і ненавидить ворогів.

9. Немає кращого для бою часу, як ніч. В ніч чи би то з гармати, чи з рушниці – достанеш ворога – не перемахнешся. Як сказав батько Богдан Хмельницький: ніч – козацька мати, а місяць – козацьке сонце.

10. Коли спать лягаєш, коли встаєш – повинен пам’ятати, що немає щастя до того часу, поки не здобудеш волі для народу.

"Союз Визволення України"

🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Слава Україні!!! Героям слава!!!

Україна понад усе!!!